Вітаю Вас, Гість | RSS
Неділя, 24.09.2017, 18:48

Матвійчук Артем – активний учасник Всеукраїнських предметних олімпіад, призер обласного етапу олімпіад. Складає гуморески, декламує вірші відомих поетів.

Деркач Вадим - переможець районного та призер обласного Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач року"

Марчук Любомир - призер районних та обласних спортивних змагань з легкоатлетичного кросу.

Дитячий вокальний ансамбль "Співограй" – призер районних та обласних конкурсів (художній керівник: Марчук Валентина Сергіївна).

Дитячий танцювальний колектив "Киківчаночка" – призер районних та обласних конкурсів (художній керівник: Тимощук Олена Володимирівна).

Волейбольна команда дівчат – І місце у районному етапі учнівської спартакіади.

Савчук Артур, Горобей Михайло, Подолянчук Валентин, Боровик Оксана, Люшненко Мирослава, Степанюк Таїса, Шапран Інна, Рибак Юлія – переможці та призери окружного та районного етапів Всеукраїнських предметних олімпіад.

Проба пера...

Кирпонос Ольга

Зірочка

Був тихий вечір та зоряні небеса.

Я підійшла до вікна. Для когось небо – звичайна річ, а для мене – задоволення.

Дивлюся, а там зірка летить.  «Куди вона падає?, - зацікавилася я, дивлячись на неї. Мабуть, красуня впала у річку. Або на лісове дерево. Піду й подивлюся.»

Іду, а тут, невідомо звідки, падає ще одна зірка.

-Хто ти? – запитала я.

-Зірочка, - відповіла вона.

-А куди падаєш? – зацікавилась я.

-До чарівного поля зірок, - пояснила  небесна гостя. – Там  живуть всі зорі небес, - розповіла красуня і дала мені малесеньку зірочку.

-А що це? – запитала я.

-Зоря-компас. Вона показує, де падає кожна з нас. Тому  ти побачиш Зорепад, - пояснила вона.  – Це наше улюблене  свято.

-Спасибі, -  подякувала  я.

-Будь ласка, -  промовила  Зірочка і зникла, ніби це все був тільки сон.

Відтоді я дивлюся на Зорепад і роздивляюся усі зорі,  думаючи, що серед них є знайома Зірочка.

Літні звуки лісу

Одного разу я пішла у ліс.

Там були квіти пахучіші за звичайні. Дерева мали високі стовбури.

Але запахи та розміри  не дивували так,  як звуки.

Джерела звучали настільки ніжно, неначе дзвіночки. Солов'ї заливалися солодкими звуками. Цвіркуни грали на скрипках. Тихо хрустіли горішки під зубками в білки. Раділи літу маленькі, ще не висохлі від сонця, росинки діамантової водиці. На дереві щось вистукував дятел. Ще малий, але музика його лунала дуже голосно. Вітер дув у сопілку.

Я слухала той концерт і милувалася:

-Яка краса! Важко  навіть уявити, що існує така краса!

Відтоді я пам’ятала ці мелодії та їх виконавців.

Весна прийшла

Одного разу я вийшла надвір. Мені гадалося: «Який день буде сьогодні? Може вийду і знову побачу стежинку, по якій ходила зима. Або, нарешті, сонце пригорнеться до хатинки і садка».

На мою думку,  краще було б відчути теплі промені,  ніж побачити холодну стежину.

Мої сподівання здійснилися. Я побачила прекрасну,  яскраву дівчину.  Вона нічого не сказала, тільки усміхнулася й торкнулася землі. На тому місці зразу з'явилася береза.  Весна підійшла до мене і дала квітку неймовірної краси та промовила:

-Я дарую квіти тим, хто мене побачить. З нею ти завжди будеш щаслива… -  і зникла з очей.

Відтоді я охороняю ту березу і квітку, яку  посадила біля неї.

Чарівниця темної ночі

Однієї темної ночі мені зовсім не спалося.

Я побачила,  як щось промайнуло біля вікна. Воно було  у чорній сукні та хустинці.

-Та це ж Ніч! – скрикнула я, вибігаючи з хатинки у сад. Мені здавалося, неначе вона стоїть на місці, але, коли я наближалася, Ніч віддалялася все далі і далі. Нарешті чарівниця зупинилася і лагідно запитала:

-Чому це ти не спиш?

-А Ви навіщо блукаєте в саду?

-Я розношу сни, чарую над небом і всім, що є на ньому: зорями блискучими, місяцем сріблястим.

-А ваш брат  День чудовий?, - припустила я.

-Авжеж!, - відповіла ніч, - він мені найрідніший з усіх на білому світі. Йому служать сонце іскристе та ранковий туман.

-А є у вас ще братики?, -  поцікавилась я.

-Є!, -  засяяла королева ночі. – Це Ранок і Вечір. Вони наші вірні та чесні брати. Працюють і допомагають нам по роботі.

-А можна, щоб я вам допомогла?, -  запитала я.

-Можеш зробити нам послугу: прокидайся і засинай рано. Допомагай мамі як і зазвичай. І не забувай цієї пригоди.

З того часу я не тільки виконувала завдання Ночі, а також стежила за природою.

Вітер

Синьоокий красень вітер – найкращий співак. То на флейті пограє, то в свисток дмухне. Влітку вітерець особливо любить співати по-солов'їному. Восени він грається, здуваючи золоті листочки з дерев. Взимку хитрий вітрюган дує на нас кришталевою прохолодою. А навесні він тепло дмухає на смарагдові вершини дерев.

Костюк Ольга

*  *   *

Матуся моя гарненька,

Я люблю тебе, моя ненько.

Ти любов'ю зігріваєш,

Все тепло нам віддаєш.

І сумною не буваєш,

Ясним сонечком нам сяєш.

*  *   *

Люблять діти  погуляти,

Хоча й треба їм читати.

Є у них м’ячики й звірятка,

Дуже люблять їх малятка.

 * *  *

Я люблю свою газету.

Все дізнаюсь про комету.

Я з мамою читаю,

А з сестричками гуляю.

З татом разом я малюю,

Ну, а з братиком римую.

Бо сім'ю свою ціную,

Віршики всім подарую.

 *  *  *

Зайчик пухнастий у лісі живе.

На весні до мене у гості прийде.

Принесе мені гостинці:

Горіхи, ягоди в торбинці.

  * *  *

З неба зірочки злітають ,

Все навколо покривають.

І звірята, і малята

Раді сніжок зустрічати.

* *  *

Сьогодні в мами свято.

Я їй допоможу.

Шумить мій братик Саша –

Його заколишу.

Жиженко Олександра

Негода

Віє губатий вітер. Хмаринки плачуть. Клен хитається від сердитого подиху розгніваного вітру. В чому справа? Немає грайливого сонця. Воно посварилось з хмаринками.

Пригоди лисеняти

Лисенятко на дорозі –

Всі на вулиці в тривозі.

Перейшло воно дорогу

Й підняло таку тривогу,

Що всі люди нажахались,

А водії налякались.

А все з того почалось,

Що в магазин маля подалось,

Матері не дочекалось,

Хоч і саме налякалось.

Та йому пригод замало:

Поміж  машин воно стрибало.

Та невдача тут спіткала –

Лисеня «Швидка» забрала.

Плаче пустуня маленьке:

- Зовсім я було дурненьке,

Ніколи нікого не слухалось,

Без правил по вулиці рухалось.

Тепер у лікарні страждаю

І правила руху вивчаю.

Болять мені вуха та лапи,

Бо треба увагу тримати

І знаки усі помічати

Й здоровим вертатись до хати.

 

*    *     *

Сонце гріє, мама любить,

Поцілує, приголубить.

Квітка сміється в садочку,

Дивиться, як мати  цілує рідну дочку.

Так мило стало, ластівочка заспівала,

Діточок  своїх розцілувала.

 *    *     *

Жовте листя опало,

Осінь дуби розгойдала.

Та дощі почали уже лляти,

Останні квіти поливати.

*    *     *

Лелека летить за зелені гаї,

У теплі краї.

Ластівка летить за високі гори,

За тепле море.

Лиш горобчик не летить,

Хоч сіренький і не спить.

Він до зими готується,

До  людських хатинок тулиться.

Щоб діток годувати,

Холодну зиму зимувати.

*    *     *

Не покину я ніколи цю рідну країну,

Хоч біда прийде, хоч горе не покину Україну.

Бо тут тато навчив поле орати,

А мати українську вишиванку вишивати.

*    *     *

Віє вітер, повіває,

Листя, кущики гойдає.

А зозуленька співає,

З зелен-гаєм розмовляє.

Рідну, милу, барвінкову

Звеселяє щиру мову.

Щиру, рідну, барвінкову

Полюбляю милу мову,

Полюбляю спів пташиний,

Полюбляю солов’їну.

А ще люблю маму й тата,

І від мене їм подяка.

*    *     *

Вже зима завиває,

Пісню свою співає.

Білим снігом усе замітає,

Людей до осель заганяє.

Пісня сумна за те мила,

Як у голуба білого крила.

Тільки в сніжки діти грають,

На Різдво колядки співають.

Швець Анастасія

*    *      *

На горі котик спить.

Ви, малята, його не будіть.

Бо, коли він проснеться,

Вам це добром не минеться.

*    *      *

Мама милом кицю мила.

А вона втекла і посуд побила.

Мама її насварила.

Киця від сорому почервоніла.

*   *    *

Весною розцвіли  ромашки,

Неначе весняні комашки.

А я вийду на те поле, погуляю,

Перед красою квітів голову схиляю.

Максимчук Вікторія

  *    *     *

На Україні рідній війна почалась.

Україна рідна сльозами зайшлась.                                                    

-Ти не плач, Україно, не плач,

Українцям за війну пробач.

Бо в тебе такі красиві поля і ліси,

Що в світі немає такої краси.

  *    *     *

-До побачення,  дорога вчителько, -

Зі словами на очах я вимовляю, -

Як буду жити без вас не знаю.

Дуже сумне прощання, але все ж                                        

Я вас запам’ятаю.

Ви тільки не тікайте з мого серця,

Бо сердились на мене, коли робила шкоду,

Або когось, не стримавшись, я ображала.

Вчителька для мене, немов друга мама.

*   *    *

Весною розцвіли  ромашки,

Неначе весняні комашки.

А я вийду на те поле, погуляю,

Перед красою квітів голову схиляю.

Наші учні – перлинки не були б такими талановитими, якби не гарний приклад нашого директора – Процюка Миколи Дмитровича

... а також усього учительського колективу школи, які своїм прикладом надихають школярів на досягнення нових висот, творчий розвиток.

Вчительський вокальний ансамбль "Фантазія" (художній керівник: Марчук Валентина Сергіївна), а також танцювальний колектив під керівництвом Тимощук Олени Володимирівни.

 

Киківська ЗОШ І-ІІІ ступенів © 2017 | Хостинг від uCoz